
Назва Монако, мабуть, походить від римського "Портюс Моноесі" - Геркулесів порт, про який складено стільки середземноморських легенд. Монако це тихий порт, зігріта сонцем земля, справжній оазис щастя. Монако має вигляд великого міста. У князівство входить Монако, портовий квартал, нове місто та Монте-Карло — скеля з розташованими на ній казино та розкішними готелями.
Археологічні знахідки на околицях Монако свідчать про його довгу історію. У гірських печерах знайшли скелети перших мешканців середземноморського басейну. На пагорбах було виявлено також циклопічні стіни, які колись оточували старе місто. У ті часи Монако був неприступною фортецею і тихою гаванню, захищеною, за словами Вергілія та Лукано, від усіх вітрів – від західного Зефіра та східного Евра. У 43 році до н. у порту Монако було зібрано війська Юлія Цезаря, який чекав тут появи Помпея, що сховався Іллірії.
У 12 столітті німецький імператор Фрідріх Барбаросса віддав Монако та все Лігурійське узбережжя у володіння Генуї. Саме тоді знатний лігурійський рід Гримальді починає грати значної ролі історія Генуї. Сім'я Грімальді була на боці гвельфів, і в 1295, коли до влади прийшли гібелліни, вона змушена була втекти з країни. Франсуа Грімальді опанував скелю Монако завдяки хитрощі: він зумів проникнути у фортецю, переодягнувшись ченцем. З того часу влада Ґрімальді над Монако зростає.
Правда, в 1509 Монако потрапляє під французьке панування, але в результаті укладення договорів в Бургосі і Тордесіласі (у 1512-1524 роках) Гріммальді вдається домогтися повної автономії для своєї маленької держави. Його правителем став сеньйор Огюстен Грімальді, єпископ Грасса, який користувався заступництвом Карла V. В 1529 імператор відвідав Монако і провів 3 дні в князівському замку. Пізніше принци Монако перебували під заступництвом Франції, але під час Великої французької революції принц Оноре III був повалений і помер у вигнанні у Парижі.
Після укладання Віденського договору Монако потрапляє під протекторат Сардинії та стає італійською територією. У 1860 князівство знову переходить під опіку французького уряду. Монако переживає блискучий період розквіту за часів Шарля III Грімальді, який все життя присвятив справі відновлення країни. Його син Альбер I продовжив справу, розпочату батьком, і з Францією було встановлено дружні стосунки.
Саме тоді Монако набуває слави туристичного та культурного центру. Визнання Монако продовжує зростати за нинішнього монарха Його Високості принца Реньє III. Серед визначних пам'яток Монако в першу чергу слід сказати про палац Гримальді - символ історичної цілісності князівства. Зали палацу – це справжній музей, де можна побачити полотна Джорджоне, Гольбейна, Ван Лоо, Шампеня, Ріго та ін. майстрів; японські меблі та художні вироби венеціанської роботи; фрески стелі, в центрі якої зображена алегорія «Добра Слава, що несе герб Грімальді»; ліжко, в якому наприкінці 18 століття помер герцог Йоркський.
Цікаві також Архіви палацу та музей Наполеона, колекції монет, викарбуваних у Монако та інші експонати, що нагадують про Наполеона. На околиці міста височить собор - найбільший пам'ятник архітектури Монако. Він був збудований у період 1875-1884 роках архітектором Ленорманом.
Цікавими є також музей Океанографії, Національний музей, казино в Монте-Карло. Архітектура будівлі казино - це яскравий зразок стилю ліберті, внутрішнє оздоблення залів виконано у стилі бароко.